Інтонаційна спільність гімну з привітальним кантом ще раз підтверджує факт використання композитором російських мелодичних зворотів. Адже Бортнянський був прекрасним знавцем як обиходної музики, так і давніх розспівів.
Співробітництво Бортнянського з поетами привело до створення й ряду інших гімнів. Це, наприклад, гімн «Предвечный и необходимый» на слова Ю. Нелединського-Мелецького (надрукований за даними М. Рицарєвої в середині 1810-х років видавцем Г. Дальмасом), а також гімн «Спасителю» на слова Д. Хвостова (виданий у Петербурзі літографією Агликовича).
Становить інтерес гімн Бортнянського на слова поета О. Востокова «Озари, святая радость», написаний для урочистого засідання Академії художеств, яке відбулося 1 вересня 1806 року. Тоді експонувалися кращі роботи випускників Академії. Сам О. Востоков колись учився в цьому закладі і все життя дружив з людьми науки й мистецтва, зокрема, з Бортнянським. їм він присвятив такі рядки з вірша «К друзьям» (1821):
Всегда ль умнее мы с летами?
Поверьте: мудрость любит жить
И меж весенними цветами;
И муза может нас дружить.
Авторський рукопис гімну «Озари, святая радость» тривалий час зберігався в домашньому архіві Бортнянського. Його вперше знайшов після смерті учень композитора Степан Грибович. На прохання Ф. Львова він повинен був вислати йому хор Бортнянського «Возведи окрест взор Россия». У листі від 2 серпня 1826 року С. Грибович пише Ф. Львову: «Оскільки хору немає в нас, то я після обіду поїхав до Анни Іванівни Бортнянської. її превосходительство з задоволенням прийняла моє прохання й пустила в нотну комору покійного чоловіка свого, де знайшов і другий хор «Озари, святая радость».
Підсумовуючи наші спостереження над гімнами, можна відзначити їх певну подвійність. З одного боку, їх
