мистецтва і став одним з основоположників класичної хорової музики. Його твори витримали випробування часом і до наших днів зберегли своє художнє значення.

***

Музика Бортнянського – видатне мистецьке явище XVIII століття. Кращі його твори можна поставити в ряд найбільших досягнень не лише вітчизняного, а й світового музичного, мистецтва.

Самобутності творів композитора великою мірою сприяло його творче ставлення до традицій вітчизняної культури і водночас сміливе використання досягнень західноєвропейської музики. Бортнянський був прихильником найпрогресивніших тенденцій в сучасному йому мистецтві.

Важливою особливістю музики Бортнянського є її національна визначеність, що виявилася майже в усіх жанрах його творчості, особливо хорових. Композитор розвинув і збагатив за змістом і формою ті жанри хорової музики (літургія, херувимська, концерт та інші), які до нього були мало розроблені і за своєю емоційно-образною суттю переросли рамки церковних умовностей. Щодо цього його твори подвійні за своєю природою. З одного боку, вони продовжують художні традиції церковного мистецтва (використання старовинних розспівів, несиметричність структур, тексти), а з другого, –значною мірою розвивають елементи світської музики (зв’язок з пісенно-танцювальним фольклором, музикою світського побуту, відточеність форм).

Прогресивні тенденції у творчості Бортнянського історично пов’язані з формуванням демократичних елементів у вітчизняній культурі.

Справедливим є твердження Б. Асаф’єва, що «Бортнянський виробив стиль з характерними зворотами, який зберіг свою силу на кілька поколінь уперед... Ці типові звороти... не лише потрапили до Глінки, а й далі – до Чайковського, Римського-Корсакова й Бородіна» (13, с. 125). Щодо цього хочеться згадати слова В.І. Леніна: «Про історичні заслуги судять не по тому, чого не дали історичні діячі в порівнянні з сучасними вимогами, а по тому, що вони дали нового в порівнянні з своїми попередниками» (3, с. 173)