Вітчизняне музичне мистецтво XVIII століття давно вже стало об’єктом глибокого дослідження радянських вчених-музикознавців. Конституції СРСР підкреслюється важливість збереження й широкого використання «духовних цінностей для морального й естетичного виховання радянських людей, підвищення їхнього культурного рівня»¹.

Відомо, що вивчення музичної культури минулого становить велику складність і таїть у собі чимало суперечливостей. Невипадково досі немає жодної фундаментальної праці про композиторів М. Березовського, А. Веделя, В. Титова, П. Турчанінова та інших, адже описання їхньої діяльності в тісному зв’язку з епохою передбачає розробку значного кола серйозних питань.

Увагу вчених давно привертає фігура Дмитра Степановича Бортнянського – одного з найталановитіших вітчизняних композиторів, представника передової частини художньої інтелигенції другої половини XVIII ст. – першої чверті ХІХ ст.² Його життя та плідна художня діяльність стали темою і нашого дослідження.

Пропонуючи читачеві, цю книжку, ми прагнули якнайповніше змалювати творчий портрет композитора, розкрити зміст його мистецької діяльності та визначити місце його в історії вітчизняної культури. Принагідно ми намагалися простежити російсько-українські культурні зв’язки, що склалися з давніх часів і особливо розвинулися після історичного возз’єднання України з Росією.

Акцентуючи увагу на художній діяльності Д. Бортнянського в історичному й музично-теоретичному планах, ми свідомо не вдавалися до глибоких аналітичних порівнянь

___________________

1. Конституція СРСР. K., 1979, с. 13.
2. Відрадною подією став вихід у світ книжки М.Г. Рицарєвої «Композитор Д  Бортнянский» (Л., 1979).