митцями, серед яких були відомі в той час діячі культури К. Брюллов, Ф. Бруно, Басні.
Одночасно з Бортнянським в Італії жив і меценат І. Шувалов, який надіслав з Риму до Петербурзької Академії художеств цінні зліпки з древніх статуй. Він повернувся в Росію 17 вересня 1777 року.
Відомо, що в Італії бортнянський колекціонував картини. Ф. Булгарін відзначав, цю Дмитро Степанович мав особливу пристрасть до живопису» і зберігав у своїй галереї роботи відомих художників, імена яких автор не називає. Це захоплення юного Бортнянського було невипадковим, адже, вивчаючи музику, він слухав її в прекрасних храмах, розписаних видатними італійськими художниками. Навряд чи Бортнянський міг спокійно пройти повз колористичні розписи Джованні Батіста Тьєполо в італійських монастирях та церквах Джезуаті, Скальці, Карміне та ін. Радянська дослідниця Н. Білоусова пише: «Тонка ніжна гармонія його барв, живе відчуття кольору, динамічність композицій, невичерпна живописна фантазія, сміливе розв’язання найскладніших перспективних завдань – усе це вражало сучасників Тьєполо» (21, с. 239-240). Додамо: це було співзвучно музиці Д. Бортнянського, яка перегукувалася з «тонкою й ніжною гармонією» та «динамічністю композицій» Тьєполо.
Увагу Д. Бортнянського не могли не привернути також картини венеціанського художника П’єтро Лонгі, який «обрав своєю спеціальністю зображення невеликих галантних сцен, візитів, маскарадів, концертів, ігорних будинків, уроків танців, народних розваг, шарлатанів, рідкісних звірів» (21, с. 243).
Захоплення Бортнянського живописом пов’язане і з і іменами Алессандро Лонгі, Антоніо Канале, Бернардо Беллато, Франческо Гварді. Останній, наприклад, відтворював на своїх полотнах Венецію, надаючи їй «то романтичного вигляду, то обарвлюючи в сумні тони ліричного роздуму» (21, с. 248). У Петербурзі користувалася популярністю його картина «Міський пейзаж». Цікаво, і що в 1782 році у Венеції Павлові І було подаровано цикл і картин Ф. Гварді «Свята»: «Бал у театрі Сан-Бенедетто», «Урочистий концерт», «Банкет», «Свято на площі св. Марка», Вже назви їх говорять про те, що автор прагнув відобразити в них музичне життя Венеції. А для Бортнянського все це було пов’язано з його власним
