В. Харченко, Г. Головня, М. Полторацький, Р. Богданович, П. Марченко, С. Котляревський, В. Іванов, К. Роговський. Одним з кращих співаків був Г. Бєлгородський, а Г. Головня й М. Полторацький стали згодом відомими в Петербурзі солістами. Серед музикантів виділялися І. Колісничевський, Г. Коренєвський, С. Макушинський, а також італійці Венцеслав Лоренцо, Йозеф Генаура, Себастьян Гейна.

Гетьманський театр очолював К. Юзефович, а за декорації та оформлення сцени відповідав козак Г. Стеценко, що з 1752 року став придворним живописцем К.Г. Розумовського. Штат театру був досить великим. Крім акторської трупи, він включав також хорову капелу¹, оркестр², балетну трупу, що давало можливість ставити трагедії Есхіла, комедії Мольєра, а також п’єси інших авторів, в тому числі й українських, які діставали переважно в рукописах студенти Київської академії.

Глядачами театру була переважно козацька старшина, а прості люди задовольнялися ярмарковими театральними виставами під час великих глухівських базарів. Сюжети таких вистав бралися з народного побуту. Тут були драми й сатиричні сцени. Характерний щодо цього епізод описано в повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський». В одному з глухівських сараїв, пристосованих під балаганний театр, артист почав зі сцени вдивлятися у глядачів, наче сподіваючись знайти когось із знайомих. «Чего ты так смотришь?» – спросил один из кучи сидящих.– «Смотрю, все ли собрались», – отвечал этот... – «Да все, все давно собрались. Пускай свои комедии! – закричало несколько голосов. – Ноги помлели от сиденья». «А пан Азенко тут?» – спросил казак, все приглядываясь.– «Да тут, тут, давно тут!» – кричали голоса, – «А где же вы, ваша ясновельможность? Я что-то вас

___________________

1. Музичну капелу з хором та оркестром було організовано К.Г. Розумовським у Глухові в 1755 році. Співаків для неї набирали з сіл та міст України.
2. До оркестру К.Г. Розумовського та полкових оркестрів часто залучалися хлопчики, яких навчали музики, зокрема гри на духових інструментах, і включали потім до штату «військової музики». Так, у донесенні генерального обозного В. Кочубея гетьманові від 17 листопада 1760 року йдеться про набір п’яти хлопчиків для навчання їх на «трембі», а одного – на литаврі (198, 3132, арк. 2). Від частих занять та гри на різних торжествах інструменти швидко зношувалися, про що музиканти ставили до відому своє начальство. Про це свідчить, наприклад, «Донесення військових трубачів Ланкевича та Інших...» про псування труб і прохання обновити їх.