композитора (81, с. 22), згадуючи його «Херувимську» №1. В цьому ж ключі висловлюється й В. Лебедев у статті «Бортнянський, Турчанінов і Львов». Він зазначає, що «російська поспівка близька до обиходу (старовинних піснеспівів. – В.І.) і мирської пісні» (народної. – B.І.). У цій же статті В. Лебедев говорить про пісню українську в концерті Бортнянського «Благо єсть исповедатися господеви»: «Пісня українська відчувається на словах «да возвеселятся всиповающим на тя и да похвалятся о тебе вси любящи имя твое» (90, с. 13).

Наведені цитати свідчать про те, що в питанні про зв’язки творчості Бортнянського з народною музикою дореволюційні дослідники керувалися інтуїцією. До того ж не завжди такі зв’язки лежали на поверхні і їх легко було виявити.

Лише після глибокого вивчення хорів композитора з’явилися обґрунтовані висновки про інтонаційну спільність його музики з вітчизняним фольклором. Велика заслуга в цьому належить, зокрема, радянським вченим

C. Людкевичу, М. Грінченкові, Б. Асаф’єву, С. Скребкову, Ю. Келдишу, М. Боровику, Л. Хіврич, М. Рицарєвій. Вони показали, що формування національного стилю Бортнянського тісно пов’язано з народними традиціями. Досить порівняти хор Бортнянського «Вкусите и видите» з народною піснею «За все гаразд» зі збірника В. Трутовського (20).

Тут очевидний не лише збіг мелодичних контурів, а й окремих зворотів. Аналогічне явище спостерігається і в інших зіставлюваних парах: «Благообразный Иосиф» та пісня «Ах ты, матушка, голова болит», «Херувимська» №2 та пісня «Ой кряче», «Херувимська» № 6 та «Взойду я на гору» і «Ой гай зелененький».

Звертає на себе увагу і те, що мелодичний матеріал оригінальних хорів Бортнянського містить у собі інтонації кантів, у свою чергу пов’язаних з народною музикою.