режим Росії до нових економічних умов. В цей час у країні відбувається зростання продуктивних сил, складається промислова буржуазія, починає формуватися новий клас пролетарів.
У період загострення основних класових суперечностей, у боротьбі проти кріпосництва й феодальної відсталості активізується прогресивна громадська думка, розвивається передова вітчизняна національна культура. Література збагачується іменами Г. Сковороди, Г. Державша, І. Фонвізіна, О. Радищева, живопис – іменами Д. Левицького. В. Боровиковського та ін., скульптура – С. Шалматова, О. Осинського, І. Оброцького, І. Мартоса, архітектура – І. Григоровича-Барського, В. Баженова та ін. На Україні продовжують функціонувати такі учбові заклади, як Київська академія, колегіуми в Чернігові, Львові, Почаєві. На Заході в цей час поширюються демократичні ідеї Вольтера, Руссо, Дідро.
Усе це зумовлює істотні зміни і в музичному мистецтві. Якщо в середині XVIII століття в Росії утвердилася західноєвропейська опера, то останні десятиріччя віку стали періодом становлення національної музичної культури, вітчизняної композиторської школи (78, розділи 2, 5). Серед її представників слід згадати імена Є. Фоміна, І. Хандошкіна, М. Березовського, В. Пашкевича, А. Веделя та інших.
Високого професіонального рівня досягла в цей час виконавська діяльність Петербурської співацької капели, яка постійно (аж до Великого Жовтня, як свідчать її архіви) поповнювалася талановитими співаками з Києва, Глухова, Харкова та інших міст України. Вона відіграла значну роль у розвитку вітчизняних співацьких традицій.
Повернувшись до Петербурга, Бортнянський спочатку писав для Придворного хору лише культові твори. З 1783 року він привернув до себе увагу «малого двору», і в 1784 році його було призначено композитором та клавесиністом при насліднику престола Павлі Петровичеві. 3 цього часу він зайнятий тут як педагог, капельмейстер і композитор.
Продовжуючи традицію тримати при царському дворі іменитих італійських композиторів, Катерина II і не думала замінити когось із них Бортнянським. Вона не заперечувала проти його служби у її сина Павла, де він повинен був обслуговувати другорядні музичні торжества. Це. було свого роду «умилування» Павла та його
