за яким цар міг сам вибирати собі наступника. Однак наслідник престола тримався іншої думки. Організована ним за пруським зразком у Гатчині армія стала однією з вирішальних сил проти імператриці. Прихильники Павла готові були в будь-який момент здійснити двірцевий переворот. Але трапилося так, що, підготувавши документи на призначення онука Олександра наслідником, Катерина II дістала апоплексичний удар, після якого практично не могла займатися ніякими справами. Павло І швидко ревізував усі державні папери, не лишивши ніяких слідів її заповіщання. Є припущення, шо серед особистих речей Катерини були й нотні зошити, зокрема, рукописи Бортнянського і Березовського. Імператриця любила хорову музику і часто ретельно «вивчала» її на предмет виявлення «небажаних» настроїв. Саме такими настроями була пройнята, наприклад, музика М. Березовського, навіяна враженнями від пугачовського повстання, через що її було вилучено звідусіль і приречено на забуття. Павло І також боявся усього, що було пов’язано з селянськими заворушеннями, і, знайшовши в катерининських архівах твори Березовського, міг без оголошення знищити їх. Невипадково царювання Павла І почалося заходами, спрямованими проти нового піднесення селянського руху 1796-1797 років.
В такій внутрішньополітичній боротьбі Бортнянський займав досить скромне місце. Його коло обов’язків зводилося до задоволення музичних потреб двірцевої аристократії. Постійне спілкування з людьми павлівського оточення й музичні замовлення спонукали його до щоденної праці. Композитор швидко став відомим і популярним, а його твори, серед яких була вокальна, хорова, інструментальна музика й опери, користувалися заслуженим успіхом.
З цього часу світські твори Бортнянського стають предметом уваги нотних видавців. Уже в 1784 році у Петербурзі виходить з друку романс Бортнянського «Dans le verger de Cythére». Ряд інших з’являється пізніше в 1793 році у виданні Б. Брейткопфа. Ці твори фактично не виходили за межі придворного життя, бо призначалися для іменитих осіб і були написані на французький текст. Однак у їхній мелодиці вже вгадуються інтонації, близькі до народнопісенних.
Бортнянський був одним з перших вітчизняних композиторів, який звернувся до цього жанру. Його романси
