«їхав козак за Дунай», пісня-романс «В’язонько» (муз. А. Барсицького)1.
У жвавих епізодах концертів з’являються танцювальні звороти. Так, ритм і звороти українського козачка використовуються, наприклад, у третій частині Allegro двохорного концерту № 6.
Якщо порівняти ці мелодичні звороти з темою Бортнянського в його сонаті фа мажор та «Козачком» (див. 158а, с. 129), то легко виявити в них спільні риси: легкий ритмічний рух, швидкий темп, грайливий характер та властиві українському козачку інтонаційні звороти. Аналогічні риси зустрічаємо в уже згаданій сонаті фа мажор, а також у фіналі «Концертної симфонії» для семи інструментів.
Цікаво, що композитор не обмежується лише українськими інтонаціями. В концерті №13 використовуються, наприклад, інтонації та ритм російської «Камаринської», а в концертах №20, 23, 30 та інших окремі епізоди (при тридольному розмірі та закінченні фраз на слабій другій долі) нагадують польський танець «мазур».
Текст у концертах Бортнянського всюди відповідає інтонаційному й ритмічному змістові мелодії. Такий взаємозв’язок надає його хорам великої емоційної виразності. Ф. Львов говорив, що «Бортнянський... ніде не розважає віруючих німими звуками і не віддає переваги бездушній насолоді слуха перед насолодою серця (128, 1900, №40, с. 910). Додамо, що гармонічні й поліфонічні прийоми сприяють у Бортнянського трансформації пісенно-танцювальних інтонацій і разом з іншими засобами – художній цілісності творів.
Своєрідність стилю концертів Бортнянського, які увібрали в себе особливості музичного мистецтва тієї епохи (мотивно-інтонаційний зв’язок з побутовою та церковною музикою, традиції виконання, характер багатоголосся), дає підстави висунути композитора на одне з перших місць серед видатних європейських митців XVIII століття. Разом з іншими майстрами хорового письма, як М. Березовський, А. Ведель, С. Дегтярьов та інші, він підготував благодатний ґрунт для розвитку
___________________
